Згурівський районний суд Київської області

17 грудня 2015, 16:37

ЗАТВЕРДЖЕНО

протоколом №9 Зборів суддів

Згурівського районного суду

Київської області

від 07.12.2015

Комунікаційна стратегія

Згурівського районного суду Київської області

на 2016-2017 р.р.

Згурівка

2015

Зміст

1. Вступ

2. Аналіз стану комунікаційної діяльності суду. Стан зв’язків з громадськістю суду.

3. Наявність ресурсів для здійснення комунікацій і проблеми, які потребують вирішення.

4. Мета і основні завдання комунікаційної стратегії.

5. Цільові аудиторії суду.

6. Канали зв’язків із цільовими аудиторіями.

7. Зведений календар запланованих заходів.

8. Очікувані результати реалізації комунікаційної стратегії суду. (Критерії оцінки результатів реалізації комунікаційної стратегії).

1. Вступ

Суд виник як інструмент вирішення спорів у суспільстві, який, на відміну від вирішення конфліктів за допомогою індивідуальної розправи, вселяв у громадян відчуття безпеки і сталості суспільних відносин, їх передбачуваності. Згідно з Європейською конвенцією з прав людини «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».

В Україні діє складна система органів, які забезпечують реалізацію принципу верховенства права та права громадян на справедливий суд. Однак, суд як установа, а також суддя, який вирішує ту чи іншу справу, відіграють центральну, ключову роль у здійсненні правосуддя. Саме до них звертаються громадяни для реалізації свого права. Тому суд в очах громадян є відповідальним за нормально налагоджену роботу, за професійність та ввічливість працівників і за належно відправлене правосуддя, прозоре і справедливе.

Розпочалася й триває чергова, нова судова реформа, яка має всі шанси стати найглибшою, адже проводиться на конституційному рівні. Судова реформа – частина загальнодержавних змін, які зараз відбуваються та, безумовно, впливають на стан здійснення судочинства вітчизняними судами. Адже реформування – це той процес, який не може бути легким і зручним для всіх. Більше того, реформаторські ініціативи часто бувають радикальними та політично забарвленими, а рівень підготовки законопроектів, м’яко кажучи, залишає бажати кращого.

Крім того, уже який рік до діяльності органів судової влади прикута суспільна увага. Тижня не минає, щоб ЗМІ не поширили нові звинувачення політиків у бік суддів. Тільки лінивий не посилається на те, що рівень суспільної довіри до судів – критично низький.

Складається стійке враження, що вся ця негативна «піар-кампанія» щодо судів спеціально проводиться для відвернення уваги людей від того, що економічні реформи гальмуються і не дають позитивного ефекту. І зрозуміло, що збереження в суспільстві високого градусу невдоволення судами вигідне саме тим політикам, які проштовхують ідею тотального звільнення всіх без винятку суддів, адже переважна більшість ораторів навіть не намагається послуговуватися фактами та об’єктивною інформацією, коли говорить про суди.

21 жовтня 2015 року Урядом було схвалено Принципи реформування судової системи, наріжним каменем яких було звільнення всіх суддів. Як бачимо, судовою реформою займаються всі, хто хоче. Уряд з легкістю пропонує радикальні кроки, хоча на той час уже було відомо, що з дня на день очікується прийняття Венеціанською комісією відповідного висновку щодо пропозицій конституційних змін. Вищий орган виконавчої влади переймається проблемами судової влади, хоча згідно з Конституцією України та Законом України «Про Кабінет Міністрів України» здійснює виконавчу владу й має величезну кількість власних нереалізованих реформ. Але знову ж таки інформаційним приводом для дій Уряду стали низький рівень довіри до судів і корупція в судовій системі.

Тема про цей рівень далеко не нова. Так, проблема недовіри громадян до судів є, за останні роки вона загострилася та вийшла на перший план. Проте кожного разу, коли озвучуються результати тих чи інших соціологічних досліджень необхідно звертати увагу на респондентів, які брали участь в опитуванні, – і тоді вимальовується інша картина, ніж видається на перший погляд.

На початку 2015 року компанія “Резерч Брендінг Груп” (Research&BrandingGroup) презентувала результати соціологічного дослідження на тему «Оцінка роботи судової системи України», опитування для якого проводилося в 22 областях України та м. Києві (за винятком АР Крим, м. Севастополя, Донецької та Луганської областей) у листопаді та грудні 2014 року.

Опитування складалося з двох частин: загальнонаціонального, респондентами якого було все населення України, та спеціалізованого, респондентами якого були учасники судових процесів. Результати опитування показали, що рівень довіри населення до судів напряму залежить від того, звідки люди одержують інформацію про роботу судів. Так, учасники спеціалізованого опитування довіряють судам значно більше, ніж учасники загальнонаціонального опитування (40 % і 13 % відповідно). При цьому показово, що 87 % респондентів загальнонаціонального опитування ніколи не брали участі в судових розглядах.

Проблему низького рівня довіри до судів ми маємо вирішувати й робити це так швидко, як тільки можемо, бо це ненормально і неприйнятно для демократичної держави, коли люди, які не мають і не мали жодного стосунку до судів заявляють, що не довіряють цій інституції.

Суспільна довіра до суду тісно пов’язана із суддівською незалежністю. Ця довіра не обмежується думкою окремих громадян – сторін у конкретних справах. Консультативна рада європейських суддів у пункті 12 Висновку № 1 (2001) наголошує, що «судовій владі повинні довіряти не лише сторони окремої судової справи, а й суспільство в цілому. Таким чином, суддя не просто повинен насправді бути вільним від будь-яких зв’язків, прихильностей, упередженості, він чи вона також повинні вважатися вільними від цього з точки зору розсудливого спостерігача. Інакше довіру до судової влади може бути підірвано».

Результати різних соціологічних опитувань дають змогу виявити проблему та вивчити її причини. Але зараз ми спостерігаємо зворотне: саме ті результати, які показують низький рівень довіри до судів, політики радо використовують як підґрунтя до закликів «звільнити всіх суддів», і звичайно ж, не втомлюють себе аналізом цих даних.

Зі статистичних даних, які яскраво свідчать: з року в рік судова система стабільно працює, а судді – розглядають справи. З мільйонів судових рішень, які ухвалюються місцевими судами, в апеляційному порядку скасовуються чи змінюються лише близько 10 %. Що це значить? Це значить, що розтиражовані звинувачення суддів у непрофесійності – не що інше, як голослівне твердження. Крім того, у переважній більшості справ сторони не сумніваються в законності й справедливості ухваленого судом рішення, адже навіть не оскаржують його.

Крім того кількість заяв, які чекають свого розгляду в Європейському суді з прав людини, так само не є показником низького рівня професіоналізму наших суддів. Дійсно, за останніми даними і в 2014 році, і в поточному періоді 2015 року, Україна лідирує за кількістю таких заяв. Зокрема, станом на 30 вересня 2015 року в ЄСПЛ перебуває 14 250 заяв проти України, що становить 21,5 % від загальної кількості заяв. Україна тримає лідерство щодо цього показника.

Це, звісно ж, дуже прикро. Проте кількість заяв, які надійшли до розгляду, ще не свідчить про те, що вони обґрунтовані та будуть задоволені. Якщо проаналізуємо статистику розгляду ЄСПЛ заяв проти України, то побачимо, що переважна більшість заяв ЄСПЛ по суті не розглядається.

Статистика ЄСПЛ не є якимось секретом, ця інформація загальнодоступна й розміщена на офіційному сайті Суду.

Так, за даними ЄСПЛ (огляд 2014 року) цим Судом було розглянуто 13 804 заяви проти України. З них 12 731 заяву було визнано неприйнятною або вилучено з реєстру справ з інших підстав. Рішення були винесені стосовно 1 073 заяв.

Крім того, у 2015 році ЄСПЛ оприлюднив короткий огляд даних про свою роботу за період 1959–2014 років. Згідно з цими даними за весь час перебування України під юрисдикцією ЄСПЛ цей Суд розглянув 57 003 заяви проти України, з яких 52 269 було визнано неприйнятними або вилучено з реєстру справ з інших підстав. Рішення були винесені стосовно 4 734 заяв.

Якщо ж говорити про те, які порушення Конвенції констатує ЄСПЛ, знову ж таки звернімося до статистики цього Суду, наприклад, за 2014 рік.

Так, із 40 рішень, ухвалених по суті ЄСПЛ у 2014 році за заявами проти України, у 39 рішеннях було констатовано принаймні одне порушення норм Конвенції. При цьому в 12 випадках було констатовано нелюдське й таке, що принижує людську гідність, поводження з особами в місцях позбавлення волі, 8 – невиконання судового рішення. До цих порушень суди не мають стосунку.

До речі, для того, щоб проаналізувати підстави задоволення ЄСПЛ заяв проти України, не обов’язково послуговуватися статистикою цього Суду. Ми можемо скористатися й тими даними, які офіційно оприлюднені українськими органами влади, наприклад Міністерством юстиції України.

На офіційному сайті Мін’юсту в розділі судових рішень, ухвалених ЄСПЛ проти України за статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (а це право на справедливий суд), розміщено 546 таких рішень, більшість з яких (292 рішення) стосується саме порушення права людини на виконання рішення суду протягом розумного строку.

Більше того, велика частина цих рішень стосується не однієї, а кількох заяв, а часом десятків і навіть сотень. Наведу найяскравіші приклади рішень у таких справах: «Алпатов та інші проти України» – одним рішенням ЄСПЛ задовольнив 108 заяв громадян; «Варава та інші проти України» – 119 заяв; «Кононова та інші проти України» – 90 заяв; «Нечепоренко та інші проти України» – 250 заяв; «ПМП «Фея» та інші проти України» – 127 заяв; «Харук та інші проти України» – 116 заяв; «Хворостяной та інші проти України» – 250 заяв; «Штабовенко та інші проти України» – 100 заяв; «Штефан та інші проти України» – 250 заяв; «Щукін та інші проти України» – 250 заяв.

Невже ці показники свідчать, що в Україні непрофесійні судді? Ні, не свідчать. Вони підтверджують існування хронічної проблеми, відповідальність за яку несе інша гілка влади – виконавча. Але, як бачимо, відповідальні органи виконавчої влади більше зайняті ідеєю звільнення всіх суддів, ніж наведенням ладу в сфері виконання судових рішень задля зменшення кількості звернень наших громадян до ЄСПЛ.

Особливо важливо, щоб об’єктивними та стриманими у своїх судженнях і висловлюваннях були представники органів влади, які не лише впливають на думку суспільства в нашій державі, але й формують національний імідж на міжнародній арені.

Оцінюючи положення проекту Закону про запровадження кваліфікаційного оцінювання суддів, Венеціанська комісія в пункті 72 свого Висновку зазначила: «Під час зустрічі в Парижі представники органів влади надали докладні роз’яснення мети цього положення. Вони підкреслили основні проблеми як з корупцією, так і з некомпетентністю працівників судових органів, які є результатом політичного впливу на призначення суддів у попередній період. Разом з тим представники органів влади також підкреслили майже повну відсутність довіри суспільства до чесності або компетентності судових органів. За словами представників органів влади, у цих умовах був вибір між звільненням усіх суддів з посад і запрошенням їх повторно подати свої кандидатури на посади (що не бажано) та їх оцінюванням у спосіб, який пропонується в статті 6 Перехідних положень».

У пункті 72 цього ж Висновку зазначено: «Якщо ситуація є такою, як описали представники влади, то може бути необхідним і виправданим вжити надзвичайних заходів для виправлення цих недоліків».

Як бачимо, Венеціанська комісія у своїх висновках послуговується тим, що сказали представники влади. Тож для таких осіб дуже небезпечно говорити те, що хочеться, а не те, що є насправді. Свідоме чи несвідоме висловлення необдуманих та популістських заяв призводить до того, що враження міжнародних інституцій про наші реалії та проблеми спотворюється.

Це, зокрема, стосується такого собі штучно створеного штампу, як «відновлення довіри до судової влади». Парламент навіть закон такий окремий прийняв – «Про відновлення довіри до судової влади в Україні». Людям постійно повторюють, що довіру до судів треба відновлювати, формуючи стійкий стереотип – цієї довіри немає взагалі.

Це не відповідає дійсності. Справді, різні соціологічні дослідження дають різні результати рівня довіри. Проте який би рівень довіри до судової влади не показували опитування (чи то 4 %, чи то 40 %), не можна говорити, що її немає взагалі й довіру треба відновлювати. Натомість ми можемо й повинні говорити про зміцнення авторитету судів і, як наслідок, підвищення рівня довіри до судової влади. Штамп «відновлення довіри» треба зламати, він створений штучно й використовується невиправдано.

Історично так склалося, що в Україні суди комунікаційно віддалені від суспільства. Якщо суд і контактував з громадськістю, то це переважно зводилось до монологу – простого надання певної інформації на розсуд суду. Але для плідної співпраці цього замало. Коли громадяни не відчувають свій зв'язок із судами і працюючими в них суддями вони не розуміють їхньої роботи. А незнання та нерозуміння можуть породжувати осторогу, та як наслідок недовіру.

Цей комунікаційний вакуум робить суди надзвичайно вразливими. За законами природи будь-який вакуум рано чи пізно чимось заповнюється. Сьогодні його заповнюють маніпулятори, які відстоюють будь-чиї інтереси окрім інтересів справедливого правосуддя.

Не останню роль відіграє і поведінка суддів та працівників суду, адже кожного дня всі вони є суб’єктами несвідомої комунікації.

Налагодити ефективну комунікацію з суспільством – життєво-необхідний для суду крок. Для формування позитивного іміджу судової системи та ефективної взаємодії з громадськістю з метою побудови правової держави необхідним є діалог, де громадськість має реальні можливості впливати на формування і діяльність дійсно незалежного та безстороннього суду. Адже замкнуте коло залежності і вразливості судів може розірвати лише підтримка цінностей незалежного і справедливого суду з боку тих, кого не можуть «зняти з посади» - суспільства.

Тому Згурівський районний суд Київської області (далі – Суд) з метою здійснення зовнішньої та внутрішньої комунікації розробив Комунікаційну стратегію суду на 2016-2018 р.р. (далі – Стратегія), яка допоможе крок за кроком зміцнити авторитет суду, і як наслідок підвищити рівень довіри громадськості до правосуддя .

Вона включає в себе сукупність комунікативних засобів, методів, прийомів і технік, покликаних надати об’єктивну інформацію про діяльність суду і суддів, налагодити постійний тривалий діалог з найважливішими цільовими аудиторіями як в середині, так і за межами суду.

Стратегія розроблена на основі Стратегії розвитку судової системи в Україні на 2015-2020 р.р., Концепції інформаційно-комунікаційної стратегії Ради суддів України та Плану заходів щодо підвищення рівня правових знань громадян про судові процедури, функціонування судової системи та порядок захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, схваленого рішенням ХІ з’їзду суддів України від 22.02.2013.

Зміст і структура Стратегії визначається цілями правосуддя та завданнями суду і ґрунтується на нормах Конституції України, Законів України «Про судоустрій і статус суддів», «Про забезпечення права на справедливий суд», «Про доступ до публічної інформації», «Про інформацію», Кодексу суддівської етики та інших національних і міжнародних актів, що регулюють діяльність в цій сфері.

Колектив суду впевнений, що виконання запланованих заходів даної Стратегії допоможе переконати суспільство в тому, що судова влада – чесна, професійна, якій можна довіряти, яка є взірцем, а суддя здійснює правосуддя в рамках процесуального законодавчого поля і не є упередженим.

Контроль і координацію комунікаційної діяльності здійснює голова Згурівського районного суду Київської області – Хижний Роман Віталійович; відповідальні за виконання – прес-секретар суду, головний спеціаліст з ІТ, керівник апарату суду.

2. Аналіз стану комунікаційної діяльності суду

Суд від початку своєї діяльності прагне відкритості своєї роботи, тому веде комунікаційну діяльність у таких напрямках:

- Внутрішній – робота з суддями та працівниками апарату суду щодо вдосконалення їх професійних і комунікативних навиків, облаштування приміщення суду з метою забезпечення його інформаційної насиченості, підвищення комфортності для відвідувачів і роботи працівників суду;

- Зовнішній – інформування суспільства про роботу суду, налагодження діалогу з громадськістю та ЗМІ, інформаційно-освітні заходи для молоді тощо.

Згурівський районний суд Київської області має певний досвід здійснення внутрішньої і зовнішньої комунікаційної діяльності. Велику роль в цьому відіграло впровадження сучасних інформаційних технологій ведення внутрішнього документообігу, управління апаратом суду та донесенням інформації про діяльність суду до широкого кола громадськості.

На сьогоднішній день суд забезпечений повним автоматизованим циклом ведення діловодства та проходження судових справ, в якому використовується передовий світовий досвід судового адміністрування, кадрової політики та організації роботи. У наслідок цього було покращено надання якісних та професійних судових послуг громадянам.

У суді час від часу проводяться Дні відкритих дверей для громадян та школярів, на яких судді та працівники апарату суду розповідають про діяльність суду загалом та специфіку роботи судді та того чи іншого працівника апарату суду та наочно показують функціонування автоматизованої системи документообігу в суді, як проходять судові засідання тощо. Також проводяться вікторини для школярів на правову тематику з призами для переможців, організовуються групові відвідування цікавих судових процесів для школярів з метою ознайомлення молодого покоління з процедурою судового розгляду справ у суді.

Суд не рідше одного разу на місяць публікує актуальну для громадськості інформацію в місцевому друкованому ЗМІ «Панорама». Систематично оновлює інформацію на веб-сторінці Згурівського районного суду Київської області на веб-порталі судової влади України, де, зокрема, надає інформацію про актуальні зміни в законодавстві щодо діяльності суду, інформацію про ставки судового збору та реквізити для оплати судового збору, інформацію про діяльність громадських і державних організацій, які надають безоплатну первинну та вторинну правову допомогу громадянам, новини в діяльності суду тощо.

У приміщенні суду розміщено інформаційні стенди, за допомогою яких відвідувачі суду мають можливість ознайомитися з графіком роботи суду, графіком особистого прийому громадян керівництвом суду, переліками справ, призначених до розгляду на поточний день, зразками документів, ставками судового збору, платіжними реквізитами, інформацією про можливість отримання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги тощо.

Дві зали судового засідання обладнані для розгляду кримінальних справ. В залі наявна система відеоконференцзв'язку, що дозволяє проводити допит підсудного не доставляючи його в суд, а налагодивши відеоконференцзв'язок з відповідним СІЗО, а також свідків, експертів та інших учасників процесу, які не можуть прибути на засідання через територіальну віддаленість.

Також, система відеоконференцзв'язку використовується для проведення оперативних нарад з ТУ ДСА, іншими судами тощо.

3. Наявність ресурсів для здійснення комунікацій і проблем, які потребують вирішення

Будівля, в якій функціонує суд, в осінньо-зимовий період погано опалюється, що створює некомфортні умови як для працівників суду так і для учасників процесу, оскільки тривале перебування в залі судових засідань стає складним випробуванням. Також є проблеми з освітленням.

У приміщені суду обладнано три зали судового засідання, з яких дві обладнано для розгляду кримінальних справ.

Сьогодні перед судом стоїть важливе завдання, яке полягає в безперешкодному доступі до правосуддя маломобільних груп населення. Для цього в приміщенні суду обладнано пандус. Проте пандус досить слизький та не обладнаний перилами. Також необхідно ще обладнати кнопку виклику працівника суду, який би міг допомогти таким особам легко потрапити в приміщення суду.

Також, актуальним залишається питання забезпечення працівників суду комп’ютерною технікою.

Наразі перед судом стоїть завдання налагодити дієву співпрацю зі ЗМІ регіону та громадськими організаціями, які діють на території району.

4. Мета і основні принципи комунікаційної стратегії

Метою комунікаційної стратегії Згурівського районного суду Київської області є:

- забезпечення прозорості діяльності судової влади, підвищення рівня її авторитету і довіри громадян до правосуддя загалом та Згурівського районного суду Київської області як органу правосуддя зокрема;

- переконання широкої громадськості щодо важливості їх підтримки діяльності суддів у здійсненні об’єктивного, безстороннього, неупередженого, незалежного та справедливого правосуддя;

- підвищення рівня обізнаності громадян регіону про специфіку, особливості та зміст діяльності суду;

- підвищення рівня правової культури особи, яка прийшла або прийде в суд, інформування громадян про шляхи забезпечення їх конституційних прав та необхідність дотримання ними конституційних обов’язків;

- підвищення обізнаності відвідувачів суду про судові правила і процедури;

- підвищення якості представництва інтересів сторін в суді;

- покращення співпраці зі ЗМІ, громадськими організаціями, органами державної влади і місцевого самоврядування в інтересах побудови правової держави;

- підвищення престижності професії судді та працівника апарату суду, профорієнтація молоді;

- оптимізація роботи апарату суду, підвищення ефективності роботи суддів і працівників суду.

Основними принципами комунікаційної діяльності суду є:

- прозорість – висвітлення діяльності суду, роз’яснення цілей, змісту та специфіки роботи;

- відкритість – створення умов для безперешкодного доступу громадян до інформації про діяльність суду;

- партнерство – постійність контактів суду з громадськістю (взаємовідносини);

- відповідальність – за зміст і якість інформації;

- правдивість – надання чіткої, правдивої та об’єктивної інформації;

- реалістичність – проведення комунікаційних заходів з урахуванням наявних ресурсів;

- адресність – адаптованість інформації до сприйняття цільовими групами;

- оперативність – своєчасність інформування громадськості;

- доступність – лаконічність, зрозумілість інформації, легкість для сприйняття та запам’ятовування.

6. Цільові аудиторії суду

Відповідно до цілей та актуальних проблем суду, цільовими аудиторіями є:

Внутрішні:

- професійні судді;

- судді у відставці;

- працівники апарату суду;

- нові співробітники;

- Територіальне управління ДСА України в Київській області;

- Апеляційний суд Київської області;

- Київський апеляційний адміністративний суд.

Зовнішні:

- громадськість загалом;

- громадяни, які часто звертаються до суду, учасники судових процесів;

- відвідувачі суду, які не є безпосередніми учасниками судового процесу;

- окремі категорії громадян, інтереси яких можуть бути представлені громадськими організаціями (інваліди, учасники АТО тощо);

- юридичні особи, інтереси яких вирішуються у судовому порядку;

- правозахисні організації;

- громадські організації;

- представники суб’єктів владних повноважень;

- науковці, адвокати, юристи загалом;

- студенти юридичних факультетів та юридичних навчальних закладів;

- школярі загальноосвітніх шкіл та інтернатів;

- ЗМІ.

На даний час, попри вирішення актуальних питань комунікацій, для суду пріоритетними цільовими групами є: молодіжні аудиторії, сторони, які беруть участь у судовій справі, представники ЗМІ.

7. Канали зв’язків із цільовими аудиторіями

Під час вибору каналів зв’язку із цільовою аудиторією необхідно обов’язково враховувати специфіку кожної окремої групи.

Обираючи засоби комунікації із громадянами, слід розуміти, що ця група є найбільш численною та різноманітною, отже, краще було б обрати канали, які є більш масовими, доступними широкому загалу.

Канали зв’язків із громадськістю:

1) проведення опитування громадської думки, анкетування;

2) випуск інформаційний брошур суду;

3) надання інформації через веб-сторінку суду;

4) надання інформації через акаунт суду в соціальних мережах;

5) розміщення інформації на інформаційних стендах у приміщенні суду;

6) встановлення в приміщенні суду інформаційного кіоску;

7) проведення «Днів відкритих дверей»;

8) надання інформації запитувачам.

Під час визначення каналів комунікації суду із представниками ЗМІ необхідно враховувати, що ця група є більш вузькою та спеціалізованою, що в окремих ЗМІ працюють журналісти, які спеціалізуються на правничій тематиці.

Каналами комунікації зі ЗМІ може бути обрано:

1) спеціальні навчальні заходи;

2) прес-тури для журналістів (Дні відкритих дверей);

3) надання інформації через веб-сайт суду;

4) надання інформації ЗМІ про діяльність суду у формі прес-анонсів, прес-релізів;

5) організація прес-конференцій, інтерв’ю з керівництвом суду.

Обираючи засоби зв’язку зі школярами та студентами юридичних спеціальностей та, слід звернути увагу, що основною ідеєю співпраці з цією групою є популяризація роботи в суді з метою формування майбутнього високопрофесійного персоналу. Добір засобів комунікації необхідно здійснювати з наданням переваги таким освітнім заходам:

1) зустрічі, обговорення тем, безпосередньо пов’язаних із діяльністю судів;

2) залучення школярів та студентів до заходів, що проводяться в суді;

3) сприяння організації проходження практики студентами юридичних спеціальностей в суді.

Каналами комунікації із представниками суб’єктів владних повноважень можуть бути:

1) надання інформації через веб-сайт суду;

2) обмін інформацією шляхом офіційного листування тощо.

Каналами комунікації з науковцями, адвокатами, юристами загалом можуть бути:

1) зустрічі, обговорення тем, безпосередньо пов’язаних із діяльністю суду;

2) надання інформації через веб-сайт суду;

3) спеціальні навчальні заходи, тематичні семінари.

Разом з тим слід відмітити, що сучасні суди мають можливість активно розвиватися в середовищі всесвітньої глобальної мережі Інтернет, яка корінним чином може змінити погляди суспільства. Використання даного ресурсу дозволить нам без «посередників» максимально поширювати соціально важливу інформацію про діяльність та проблеми суду.

8. Зведений календар запланованих заходів

№ з/п	Назва заходу	Відповідальні особи	Орієнтовна дата проведення
1.	Моніторинг медійного простору регіону Підготовка медіа-карти	Головний спеціаліст із зв’язків з громадськістю	січень 2016 року
2.	Моніторинг матеріалів преси, радіо, телебачення, Інтернету, які стосуються діяльності суду, забезпечення збереження цієї інформації, організація оперативного реагування на виступи	Головний спеціаліст із зв’язків з громадськістю	постійно
3.	Оновлення інформації всіх розділів веб-сторінки суду на офіційному веб-порталі судової влади України	Головний спеціаліст із зв’язків з громадськістю	Постійно
4.	Створення аканту в соціальній мережі Fаcebook та постійне оновлення інформації	Головний спеціаліст із зв’язків з громадськістю	Постійно
5.	Актуалізація інформації на екрані в холі		Постійно
6.	Оновлення інформаційних стендів у приміщенні суду	Керівник апарату суду та його заступник	постійно
7.	Встановлення інформаційного кіоску	Керівник апарату суду та його заступник	2016 рік
8.	Запровадження в суді Книги відгуків та пропозицій	Керівник апарату суду та його заступник	січень 2016 року
9.	Оперативне реагування на публікації, виступи в ЗМІ з питань діяльності суду, які не відповідають дійсності	Головний спеціаліст із зв’язків з громадськістю	в разі потреби
10.	Оприлюднення прес-релізи про судові справи, які мають суспільний інтерес	Головний спеціаліст із зв’язків з громадськістю	в разі потреби
11.	Організація висвітлення у ЗМІ регіону заходів, які проводяться в суді	Головний спеціаліст із зв’язків з громадськістю	в разі потреби
12.	Організація інтерв’ювання керівництва суду, суддів з актуальних питань	Головний спеціаліст із зв’язків з громадськістю	за попередньою домовленістю
13.	Організація соціологічного опитування думки громадян за методикою карток громадського звітування щодо оцінки якості окремих аспектів роботи суду	Заступник керівника апарату суду	І квартал 2016 року
14.	Організація анкетування суддів та працівників апарату суду щодо отримання внутрішньої оцінки якості функціонування суду	Заступник керівника апарату суду	ІІ квартал 2016 року
15.	Проведення зустрічей та екскурсій із студентами та учнями	Керівник апарату суду та його заступник	протягом 2016 року
16.	Проведення «Днів відкритих дверей»	Керівник апарату суду та його заступник
17.	Організація практики студентів юридичних спеціальностей в суді	Керівник апарату суду та його заступник у	відповідності до графіку навчання
18.	Проведення з працівниками суду навчальних семінарів за напрямками: - спілкування з журналістами; - спілкування та взаємодія в колективі; - управління конфліктами; - ділове мовлення тощо;	Керівник апарату суду, його заступник Фахівці в галузі етики, культури спілкування та ділового мовлення	один раз у квартал
19.	Знайомство нових співробітників з колективом. Практичне ознайомлення з посадовими обов’язками	Голова суду, Керівник апарату суду Працівник, який займає аналогічну посаду; Безпосередній керівник.	3-5 р.д. з моменту прийняття на роботу

9. Очікувані результати реалізації комунікаційної стратегії суду

Комунікаційна стратегія Згурівського районного суду Київської області впроваджується з метою покращення стану зв’язків із громадськістю, встановлення змістовного та постійного діалогу із суспільством.

За результатами впровадження комунікаційної стратегії суду очікується зростання рівня довіри громадян до судів, підвищення авторитету суду через підвищення правової обізнаності суспільства про порядок захисту своїх прав у судах, про свої права та обов’язки, про діяльність судів в цілому.

Суди повинні сприйматись громадськістю як установи, які дійсно стоять на захисті їх прав, свобод та інтересів. Звертаючись до суду, кожен громадянин має вірити в те, що яким би не було рішення суду – суд ухвалить його безсторонньо, виважено та керуючись нормами закону.

Також серед очікуваних результатів реалізації стратегії судом можна назвати наступні:

- підвищення правової обізнаності населення та засобів масової інформації;

- підвищення рівня зацікавленості громадян, в першу чергу молодих юристів, у роботі в суді;

- налагодження постійного зв’язку із засобами масової інформації з метою оперативного та об’єктивного висвітлення діяльності суду;

- формування позитивного іміджу судової гілки влади.

Нормативно-правові, інші документи та література, що використовуються при здійсненні комунікації

1) Конституція України.

2) Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (набула чинності для України 11 вересня 1997 року).

3) Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Санді Таймс проти Сполученого Королівства» (1979).

4) Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лінгенс проти Австрії» (1986).

5) Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Де Гаєс та Гійзельс проти Бельгії» (1997).

6) Мадридські принципи взаємодії засобів масової інформації та суддівської незалежності (відповідно до Резолюції 1296 (ХНУ) Економічної та соціальної Ради ООН 11 лютого 1994 року).

7) Резолюція № К(81) 19 Комітету міністрів Ради Європи про доступ до інформації, що є у розпорядженні державних органів (прийнята Комітетом міністрів 25 листопада 1981 р.).

8) Рекомендація про кримінальні процеси (прийнята Комітетом міністрів 10 липня 2003 р.).

9) Цивільний процесуальний кодекс України

10) Кодекс адміністративного судочинства України.

11) Кодекс України про адміністративні правопорушення.

12) Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 року № 2657-ХІІ.

13) Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16 листопада 1992 року № 2782-ХІІ.

14) Закон України «Про судоустрій та статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VІ.

15) Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року № 192-VIІІ.

16) Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI.

17) Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 року № 3855-ХІІ.

18) Закон України «Про звернення громадян» від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР.

19) Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262-ІV.

20) Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV.

21) Правила пропуску осіб до приміщень судів та на їх територію транспортних засобів, затверджені наказом Державної судової адміністрації України і Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2005 р. № 102/765 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 листопада 2005 р. за №1322/11602).

22) Кодекс суддівської етики, затверджений ХІ з’їздом суддів України 22 лютого 2013 року.

23) Правила поведінки працівника суду, затверджені Рішенням Ради суддів України від 6 лютого 2009 року № 33.

24) Декларація принципів поведінки журналістів, прийнята на ІІ всесвітньому Конгресі Міжнародної федерації журналістів (Бордо, 25-28 квітня 1954 р.) із змінами, внесеними ХVIІІ всесвітнім Конгресом МФЖ (Хельсингьор, 2-6 червня 1986 р.).

25) Етичний кодекс українського журналіста, ухвалений на з’їзді журналістів-підписантів кодексу 24.04.2004 р.

26) Кодекс професійної етики українського журналіста, прийнятий на Х з’їзді Національної спілки журналістів України (квітень 2002 р.).

27) Положення про комісію з журналістської етики, ухвалене на зборах журналістів 14.04.2002 р.

28) Концепція інформаційно-комунікаційної стратегії Ради суддів України (2014).